1 лютого в українському видавництві Yakaboo Publishing з друку вийшла книга «Незламні» про спротив жінок у війні з російськими загарбниками.
Книга стала продовженням медійного проєкту видання WoMo «Незламні». До книги увійшло 30 історій жінок-військових, волонтерок, засновниць фондів, парамедикинь, які з початком повномасштабної війни воюють самі, забезпечують воїнів амуніцією та дронами, реабілітують поранених та дітей з психічними травмами. Ці жінки забезпечують країну гуманітарною допомогою, відкривають реабілітаційні центри та уже вибудували справжній тил.
«Книга – це війна у жіночих обличчях, це приклад жіночого лідерства та незламності. Ці жінки повністю ввідали себе спротиву та будуть відновлювати країну після перемоги. Це те, що ми маємо закарбувати в історії, та показати всьому світу чому ми переможемо», — каже авторка проєкту Вікторія Покатіс.
У книзі зібрані історії таких героїнь, як Марта Левченко, Ольга Руднєва, Лейла Туваклієва, Вікторія Тігіпко, Юлія Микитенко, Інна Поперешнюк, Аліса Коваленко, Наталія Ємеліна, Регіна Кошова, Ольга Кудіненко, Ірина Сампан, Анастасія Леонова, Оксана Місюра, Інга Кординовська, Олена Шевченко, Надія Омельченко, Ірина Іванчик, Юлія Панкова, Ірина Іванчик, Інна Скаржинська, Віталія Панкул, Олена Стрижак, Наталія Мосейчук, Ксенія Драганюк, Ольга Белицька, Альона Шевцова, Катерина Смірнова, Настя Тиха, Оля Рондяк, Катерина Смірнова.
«Всі ці іісторії, як і їхні героїні дуже різні, але всі вони про те, що відрізняє нас, українців, від ворога. Вони про людяність, яка закладена на генетичному рівні кожного українця, а наших жінок — особливо. Непросто пережити воєнні часи, перепрограмуватись та звикнути до нових умов, не впасти духом. Ще складніше — врятувати, зрозуміти і підтримати тих, хто поруч з тобою,» — наголошує CEO книжкової платформи Yakaboo Олена Безугла.
Придбати книгу можна на сайті womo.ua та yakaboo.ua
Ціль проєкту — не лише розповісти всьому світові про силу та незламність українських жінок, але й зібрати кошти для допомоги дітям, яких ця війна позбавила найдорожчого — сім`ї. Тож частина коштів від продажу кожної книги піде на підтримку проєкту «Наші діти», створеного Благодійним Фондом «Я – майбутнє України» при підтримці “Датагруп”-Volia.
Засновниця благодійного фонду «Я – майбутнє України» Марта Левченко, наголосила, що колаборація з «Незламними» – це можливість залучити якомога більше людей для допомоги дітям. “У наших дітей зараз зовсім не дитячі мрії. Головна мрія – щоб війна закінчилася, щоб вони могли поїхати додому, зустрітися зі своїми друзями, які порозїжджалися хто куди. Дівчинка з проєкту «Наші Діти» написала, що вона хоче вирости, вивчитися і забезпечувати свою сестричку і бабусю, бо їхня мама через війну зараз на небі разом з їхнім дідусем. Ми кожного дня шукаємо спонсорів, які б долучилися до проєкту «Наші діти», і ми змогли б допомагати більшій кількості дітей, які втратили батьків через війну», – ділиться Марта Левченко.
Вікторія Покатіс – головний редактор онлайн-медіа WoMo.ua, одного із чотирьох видань бізнес/медіа бюро ekonomika+. Вона також займається організацією та продюсуванням великих заходів, які збирають до 20 тисяч гостей та партнерів на рік, серед яких підприємці, власники бізнесу, управлінці C-level.
Історії українських жінок:
- Мотивація бійця має значення. Спочатку я бачила наш підрозділ, коли всі були добровольцями, і це одна справа — всі дуже вмотивовані. Коли ж нас доукомптектували людьми, яких мобілізували, то різниця дуже відчувалася. Хоча, звісно, при грамотній роботі з такими бійцями, їх можна налаштувати дуже добре, навіть якщо вони прибули ненавчені й непідготовлені. Проте, я вважаю, що армія не повинна бути місцем покарання. Тобто коли роздають повістки якимось порушникам на пляжах, це неправильно. Хай би краще відправляли їх на громадські роботи. В армії потрібні спеціалісти. Нам потрібні зараз айтішники для роботи з дронами, потрібні офіцери
Інструктор з тактичної медицини Анастасія Леонова приїхала до України у 2015-му році тому що відчула свою частину колективної провини за дії РФ. У цивільному житті вона — сомельє. Але ставши інструктором з тактичної медицини, Анастасія навчила вже понад три тисячі українських військових.
- Зараз війна складніша, бо ворог використовує ракети, вильоту яких ти не чуєш. Коли це була артилерія на Сході, то ти чуєш виліт, можеш розрахувати час та сховатися. Зараз навіть не почуєш, що на тебе летить. І цей страх невизначеності по відчуттям гірше, ніж безперервний вогонь артилерії
Юлія Микитенко пішла на контрактну службу до ЗСУ у 2016-му році, разом з чоловіком. З «жіночої» роботи у штабі їй вдалося поступити до Національної академії сухопутних військ ім. П. Сагайдачного та повернутися на фронт бойовим офіцером.
- Обстріл тривав добу. Росіяни валять з усього, що у них є не жаліючи боєприпасів. Зараз можуть відкрити мінометний вогонь навіть через одного бійця, якого бачать. За 8 років такого не було. Наприклад, на територію, як велике кафе, російські військові кинули за раз 208 снарядів .
Ірина Сампан — військова журналістка, яка із початком війни вирішила займатися волонтерством та переганяти машини для військових, бо вірила, що це наразі Україні потрібніше. Проте за 4 місяці вона повернулася у журналістику і зараз привозить історії військових з передової.
