Бути хорошою мамою, сильною керівницею, турботливою жінкою, будувати кар’єру. Жанна Талац понад 17 років працює в інженерному бізнесі, сьогодні є комерційною директоркою «Інвентум Україна» та виховує двох синів із різницею у віці 16 років. За цей час були фінансова криза, пандемія, повномасштабна війна, складні управлінські рішення – і поступова відмова від переконання, що сильна жінка має з усім справлятися сама.
В інтерв’ю Women’s Fair Жанна Талац відверто розповідає про почуття провини працюючої мами, помилки в бізнесі, вміння просити про допомогу та право не відповідати чужим уявленням про жіночність. А ще – про принцип «достатньо хорошої» мами й керівниці, маленькі радощі під час війни та те, що сьогодні сказала б собі 25-річній.
Жанно, сьогодні ви керівниця у великому інженерному бізнесі. А якою ви були на початку кар’єри? Що в тій вас залишилося незмінним, а що змінилося найбільше?
На початку кар’єри я була зосереджена на тому, щоб упоратися. Я не мала досвіду і не знала відповідей, але це не зупиняло мене. Я просто брала і робила. Помилялася, визнавала це, виправляла і робила далі. Я була дуже наполегливою. Думаю, ця готовність діяти і відповідати за результат залишилася зі мною і сьогодні. І головне, що я засвоїла: неможливо знати все і не соромно ставити запитання.
Найбільше за роки змінилося моє ставлення до себе. Сьогодні я краще розумію ціну власних сил і часу. Можу переглянути рішення, визнати помилку і визнати, коли щось мені не підходить. В роботі були невірні рішення, фінансові витрати. Мій досвід не складається лише з перемог.
Я і сьогодні до себе вимоглива. Але навчилася поважати себе, свої бажання і почуття. І пішов максималізм. При прийнятті рішення я постійно нагадую собі, що не потрібно чекати ідеального моменту, роби якнайкраще в тих умовах, які маєш і не вимагай від себе неможливого.
Ви багато років працюєте в індустрії, де більшість керівників і технічних спеціалістів – чоловіки. Чи доводилося вам доводити свою професійність саме через те, що ви жінка? Що для вас сьогодні означає жіночність?
В нашій галузі справді переважно чоловіки. І мені інколи важко зрозуміти, мене перевіряють як нового партнера, як керівницю чи саме як жінку. Тому я зосереджуються на тому, на що можу впливати: знати свою справу, аргументувати рішення, виконувати домовленості.
Мені важливо, щоб за мною бачили компетентність. Водночас я не хочу відмовлятися від власного характеру, щоб відповідати чиїмось уявленням про керівника.
Жіночність для мене – це свобода бути різною. Впевнено вести складні переговори, любити красиві сукні, гніватися, відчувати бажання, змінювати думку. Я не зобов’язана весь час бути м’якою, щоб залишатися жіночною.
Чи змінилося це відчуття з віком, досвідом, материнством і кар’єрою?
Так. З віком я перестала складати іспит на правильну жінку, якою хоче мене бачити суспільство. Достатньо успішну, турботливу, спокійну, ніжну. І бажано, щоб все це одночасно. Це глухий кут. Я залишила за собою право бути такою, якою я є без всіх цих обумовленостей.
Материнство відкрило в мені багато ніжності і вразливості. Кар’єра навчила ухвалювати складні рішення та витримувати незгоду. Досвід допоміг побачити, що всі якості можуть одночасно співіснувати.
Сьогодні мені важливо відчувати себе живою, мати і чути власні бажання.
Ви мама двох синів із великою різницею у віці. Якою мамою ви були у 25-30 років і якою є зараз? Як друге материнство змінило у вас?
Фізично у молодшому віці було легше. А от з віком у мене з’явилося більше сумнівів і докорів сумління. Раніше я могла поїхати у відрядження у понеділок і повернутися в п’ятницю. Син залишався з бабусею, і я не переживала за це так, як переживаю зараз. Тоді я жила в режимі виживання: іпотека, базові потреби, необхідність заробляти. На довгі роздуми просто не було часу.
Сьогодні вже немає потреби виснажувати себе роботою. І коли доводиться затримуватися або їхати я запитую себе: ну невже ти стільки років будувала команду для того, щоб знов не мати часу на дитину?
Друге материнство загострило відчуття швидкоплинності часу. Старший син уже дорослий, і я добре бачу, наскільки коротким був період, коли мама була потрібна йому щодня. Водночас я розумію, що тоді я робила найкраще з того, що могла.
Чи знайоме вам почуття провини працюючої мами – коли на роботі думаєш, що мала б бути з дитиною, а вдома продовжуєш подумки вирішувати робочі питання? Як ви навчилися з цим жити?
Дуже. На роботі я постійно переймаюся, що мало часу приділяю дитині. А вдома згадую невирішені робочі питання. І подумки я часто перебуваю там, де мене зараз немає.
Я не навчилася з цим жити. Я все ще вчуся розрізняти, коли синові справді потрібна моя присутність, а коли я сама вимагаю від себе бути ідеальною мамою.
Бути одночасно мамою і будувати кар’єру надзвичайно складно. В мене було постійне фонове відчуття, наче я скрізь наполовинку: недостатньо хороша мама, недостатньо відповідальна керівниця. Це виснажливо і шлях в нікуди. Зараз я нагадую собі, що не обов’язково бути ідеальною в усіх сферах аби почувати себе щасливою. Я спираюся на слово “ДОСТАТНЬО хороша”. Не ідеальна, а достатньо хороша. І цю достатність кожен встановлює для себе.
Для себе я прийняла формулу: “достатньо хороша мама та, в якої дитина жива, здорова і сита; достатньо хороша керівниця та, в якої підприємство раз за разом долає зовнішні кризи”.
Ви пройшли фінансову кризу, пандемію, а тепер працюєте в умовах великої війни. Що допомагає вам не жити постійно в режимі «треба триматися»?
Усвідомлення того, що життя одне і воно дуже коротке. В нас немає такої розкоші, як прожити своє життя двічі. Переписати, переробити, виправити. Життя не може стати на паузу і перечекати негоду. Все, що відбувається і є моє життя.
Є речі, на які я не можу вплинути: кризи, пандемії, війни. Я не зосереджується на них і не витрачаю свій ресурс на роздуми, а як могло би бути або за що мені це? Я переключаю фокус уваги на речі, на які я можу впливати і які допомагають мені заземлитися. Насолодитися чашкою кави зранку, поїхати на вихідні за місто, влаштувати у ванній затишний пункт незламності для сина, взути гумові чоботи і гуляти під дощем, довше поспати після нічних обстрілів.
Для мене не буває маленьких чи великих радощів. Ти ніколи не знаєш, що допоможе тобі протриматися сьогодні. Тому я не розділяю події на великі чи маленькі. Все, що може викликати посмішку, працює на твою менталочку.
Чи легко вам просити про допомогу? І чи погоджуєтеся ви з думкою, що сильна жінка – не та, яка все може зробити сама?
Раніше я тягла все сама і думала, що попросити про допомогу – це підписатися під своєю некомпетентністю, неспроможністю. Мені було соромно зізнатися навіть собі в тому, що я не справляюся з дитиною чи не виводжу робочих питань.
Сьогодні я таких помилок не допускаю. Зараз я точно знаю, що просити про допомогу – це не прояв слабкості. В першу чергу це повага до себе і оточуючих. Дитині точно не потрібна виснажена і зла мама. Коли я виснажена, я краще відпочину і нагодую сина бутербродами, ніж буду виснажувати себе біля плити. Краще найму клінінг, ніж витрачу два дні на прибирання. Попрошу старшого сина пригледіти за молодшим, поки буду на масажі.
В роботі я давно відмовилась від ідеї, що маю все робити сама. Я навчилася довіряти і делегувати колегам складні задачі. І вони справляються. Тому, просити про допомогу не просто можна, а необхідно. Це дозволяє мені тримати внутрішній баланс. Для рідних це важлива ознака моєї довіри. А колегам це допомагає рости і розвиватися.
У вашому житті є книжки, гастрономія, театр, подорожі Україною, ретрити. Що найбільше повертає вас до себе, коли робота займає надто багато простору?
Все, що повертає мене в тіло.
Якби ви сьогодні могли зустріти себе 25-річну – молоду маму, яка ще не знає, скільки змін, криз і перемог буде попереду, що б ви їй сказали?
Ти впораєшся! Просто пам’ятай, люди навколо тобі не вороги. Не стидайся просити про допомогу і приймай її з вдячністю. Тримайся жінок, вони твоя опора, підтримка і шлях до себе. Коли приймаєш важливе рішення – слухай інтуіцію і серце. Те, що вони тобі говорять – найкраще для тебе. Потурбуйся про майбутнє – відкладай 10% своїх доходів. Мрій і дій, будь сміливою, не спілкуйся з людьми, які підрізають твої крила.
